бути властивим

- pertain to office

(to)

1) належати, відноситися (до чогось); стосуватися (чогось)

2) входити до складу (чогось); бути зв'язаним (з чимсь); бути властивим (чомусь)

* * *

1) належати, відноситися; входити в компетенцію (про право, владу)

2) бути пов'язаним ( з чим-небуть), бути властивим ( чому-небудь)

1) прикріпляти; приєднувати; прикладати; скріпляти, зв'язувати

2) призначати, прикомандировувати

3) прихиляти, привертати (до себе)

4) приписувати, надавати

5) бути властивим (притаманним)

6) юр. бути дійсним, набирати чинності

7) юр. арештовувати, затримувати; накладати арешт

* * *

1) (to) прикріплювати, приєднувати; скріплювати, зв'язувати, прив'язувати; прикладати; додавати; прибудовувати

2) reft (to) приєднуватися; приставати

3) (to) відряджати, прикріплювати

4) звич. pass (to) прихиляти, привертати до себе

5) (to) приписувати, надавати ( значення)

6) (to) бути властивим

7) юp. набувати законної сили, бути дійсним

8) юp. заарештовувати, затримувати; накладати арешт ( на майно); описувати ( майно)

9) обч. підключати

1) бути властивим (притаманним)

2) належати, бути невід'ємним (про права тощо)

* * *

1) належати; стосуватися, мати відношення

2) бути властивим

3) підходити, личити

* * *

1) відноситися, належати; мати відношення ( до чого-небудь); підлягати ( чому-небудь)

2) бути властивим

3) підходити, личити

1) проживати, жити; перебувати (десь — in, at)

2) належати (комусь — in)

3) бути властивим (комусь — in)

* * *

1) (in, at) проживати, жити; перебувати, знаходитися ( де-небудь)

2) (in) належати ( про права)

3) (in) бути властивим

1) бути присутнім (при, на — at); відвідувати (лекціїтощо)

2) приділяти увагу; бути уважним

3) піклуватися, турбуватися, дбати (про — to); стежити (за — to)

4) доглядати (когось, щось — to)

5) прислуговувати; обслуговувати (когось — on, upon)

6) супроводжувати

7) (upon) виконувати накази (бажання)

8) (to) уважно слухати, прислухатися

9) заст. чекати

* * *

1) відвідувати, бути присутнім

2) (to) приділяти увагу, бути уважним

3) (to) піклуватися ( про що-небудь); пильнувати, наглядати ( за чим-небудь); (часто on, upon) доглядати, піклуватися ( про хворого)

4) (on, upon) прислуговувати ( за столом); (to) обслуговувати; супроводжувати ( високопоставлених осіб); бути у почеті ( короля)

5) бути властивим або пов'язаним; супроводжувати

6) ( upon) виконувати наказ, бажання

1) відвідувати, бути присутнім

2) (to) приділяти увагу, бути уважним

3) (to) піклуватися ( про що-небудь); пильнувати, наглядати ( за чим-небудь); (часто on, upon) доглядати, піклуватися ( про хворого)

4) (on, upon) прислуговувати ( за столом); (to) обслуговувати; супроводжувати ( високопоставлених осіб); бути у почеті ( короля)

5) бути властивим або пов'язаним; супроводжувати

6) ( upon) виконувати наказ, бажання

1) належати, відноситися; входити в компетенцію (про право, владу)

2) бути пов'язаним ( з чим-небуть), бути властивим ( чому-небудь)

1) (to) прикріплювати, приєднувати; скріплювати, зв'язувати, прив'язувати; прикладати; додавати; прибудовувати

2) reft (to) приєднуватися; приставати

3) (to) відряджати, прикріплювати

4) звич. pass (to) прихиляти, привертати до себе

5) (to) приписувати, надавати ( значення)

6) (to) бути властивим

7) юp. набувати законної сили, бути дійсним

8) юp. заарештовувати, затримувати; накладати арешт ( на майно); описувати ( майно)

9) обч. підключати

1) прибудова; крило (будинку); флігель

2) додаток, доповнення (до документа)

3) тех. приставка

1) приєднувати; анексувати

2) включати до складу

3) додавати (до документа тощо)

4) скріпляти (печаткою)

* * *

1) прибудова, крило; флігель

2) додаток, доповнення (до документа, книги)

3) тex. приставка

1) приєднувати, анексувати; включати до складу

2) додавати, приєднувати у вигляді додатка (до документа, книги)

3) бути властивим

4) жарт. захопити, привласнити

1) прибудова, крило; флігель

2) додаток, доповнення (до документа, книги)

3) тex. приставка

1) приєднувати, анексувати; включати до складу

2) додавати, приєднувати у вигляді додатка (до документа, книги)

3) бути властивим

4) жарт. захопити, привласнити

1) відноситися, належати; мати відношення ( до чого-небудь); підлягати ( чому-небудь)

2) бути властивим

3) підходити, личити

1) (in, at) проживати, жити; перебувати, знаходитися ( де-небудь)

2) (in) належати ( про права)

3) (in) бути властивим

Ансельм Кентерберійський (1033, Аоста, Італія - 1109) - один з перших філософів епохи схоластики, теолог, ієрарх англ. церкви, послідовник Августина. Ненець норманського монастиря, од 1093 р.- архієпископ Кентерберійський. А.К. вперше розробив "онтологічний аргумент" - доведення буття Бога, який згодом досліджували Декарт, Кант і Регель. "Онтологічний аргумент" А.К. доводить буття Бога із самого поняття Бога, як сукупності усіх найвищих чеснот, якій не може не бути властивим предикат буття. Як послідовник Августина А.К. прагнув до безпосереднього внутрішнього сприйняття Бога. Відомий вислів А.К. "не прагну збагнути, щоб увірувати, але вірую, щоб збагнути". В суперечках про універсалії підтримував позиції реалізму. В етичному вченні А.К. розуміє свободу волі не як свободу вибору між добром і злом, а як змогу зберегти справедливість заради неї самої. А.К. - одна з найяскравіших постатей ранньої схоластики, історико-філософське значення якої полягає не стільки у вирішенні, скільки в чіткості постановки багатьох питань, навколо яких оберталась середньовічна філософська думка.

[br]

Осн. тв.: "Монологіон" і "Прологіон"; "Чому Бог став людиною"; "Книга роздумів і молитвословій".

1) (характер) вдача, (натура) натура, (норов) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів); (у животных) натура; срв. Норов 2. [Ти-ж знаєш мою вдачу; ніяк не всидю, щоб не поговорити з ким (Васильч.). Хоч і царем зробиться, однаково своєї вдачі не позбудеться (Крим.). Панглос був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі (Кандід). То вже в мене така натура, щоб з усього кепкувати (Брацл.). З лютим та скаженим норовом (людина) (Яворн.). Та й норови-ж у тебе! (Н.-Лев.). А в його норови такі ставали, що от було причепиться до ратника якогось, та й візьме вб'є (Крим.)]. Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав - буйна, весела, гаряча (палахка, запальна, запальчаста), лагідна (сумирна), крута (сувора), тиха (мирна, спокійна) вдача. -вом какой, -ва какого - на вдачу який, (реже) вдачі якої. [Васька була на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. Крутого -ва - крутий (-та, -те, -ті) или суворий (-ра, -ре, -рі) на вдачу, крутої (суворої) вдачі. -вом хорош, да норовом негож - на вдачу добрячий, та норов ледачий. Нрав на нрав не приходится - вдача на вдачу (норов на норов) не прийдеться. Моему -ву не препятствуй - натуру мою не спиняй; моїй натурі дорогу не заступай; (иногда) гуляй душа без кунтуша! У оленя нрав кроткий - олень має натуру лагідну;

2) по -ву кому - до вподоби (до сподоби, по сердцу: до серця, до любости, до любови, до мисли, під мислі, по душе: до душі, по вкусу: до смаку) кому, до вподоби (до сподоби) чиєї; срв. Вкус 4. [«Ох, дитино моя! чи то-ж до пари?» - кажу. - «До пари, до любої вподоби!» (М. Вовч.). Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої (Чуб. V). Не до мисли жону взяв (Гнід.)]. Быть по -ву кому - бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї) и т. п., бути вподібним (сподібним, в уподобі) кому, (нравиться) подобатися кому. [З тим життя своє діли, хто серденьку до вподоби (Чупр.). Що-йно тільки покаже, все то цариці до сподоби (Рудан.). Мені й самому, не все однаково до любости з того, що попереду писалося (Грінч.). Тільки-ж мені до любови, що чорнії брови (Метл.). Скажіть-же ви про його, що він до мисли вам (Самійл.). Вибирай, молода дівчино, котрий під мислі (Метл.). Тобі, невісточко, така балаканина, видимо, до смаку (Самійл.). Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. (Г. Барв.)]. Быть более по -ву кому - бути вподібнішим (сподібнішим) кому, (реже) бути більш(е) до в[с]подоби (до любости) кому (чиєї) и т. п., (более нравиться) більш(е) подобатися кому. [Приймаючи життя, вирізняв, він те, що йому більш було до любости (Рада)]. Быть не по -ву кому - бути не до в[с]подоби (не до любови) кому (чиєї) и т. п., бути невподібним (несподібним) кому, (не нравиться) не подобатися кому. [Я з нею не можу жити, вона мені не до любови (Коцюб.). Онисі та гордовита поза чомусь була несподібна (Н.-Лев.)]. Приходиться, приттись по -ву кому - припадати, припасти до вподоби (до сподоби и т. п.) кому, підходити, підійти під мислі (до думки) кому, (нравиться, понравиться) подобатися, сподобатися кому; срв. Приходиться 1. [Моя мова, вимірена проти аристократизму, дуже їй припала до вподоби (Крим.). Хорошая дочка твоя під мислі підходить (Чуб. V)]. Приходящийся, пришедшийся по -ву - уподібний, сподібний. Неприходящийся, непришедшийся по -ву - невподібний, несподібний;

3) -вы (обычаи) - звичаї (-чаїв), (реже) норови (-вів); (привычки) звички; (быт) побут (-ту). [Який народ! які люди! які звичаї! (Кандід). Нуньєс вчився побуту та звичаїв Країни Сліпих (Країна Сліпих). У нас нові люди, нові норови (М. Вовч.). Задержали чорногорці давню суворість норовів (Калит.). Ну, й звички тутешні! (Звин.)]. Добрые -вы - добрі звичаї. Зверские -вы - звірячі звичаї. Современные -вы - сучасні (сьогочасні) звичаї; як тепер ведеться. Старинные -вы - старовинні (старосвітські) звичаї, старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів. [Держався старосвітчини (Свидн.)]. Испорченность -вов - зіпсутість (зіпсуття) звичаїв. Простота -вов - простість (простота) звичаїв. Растление -вов - розтління звичаїв. Обычаи и -вы - звичаї і побут. -вы животных - побут тварин.

* * *

1) вда́ча, нату́ра; ( норов) но́ров, -у но́рови, -вів

2)